Мов поганих не існує в світі,
Є лише погані язики.
(А. Бортняк)
1.
Мова - це наша національна ознака, в мові - наша культура, сутність нашої свідомості.
(Іван Огієнко)
6 листопада 1997 року Президент України Леонід Кучма на підтримку ініціативи громадських організацій видав Указ «Про День української писемності та мови» в якому зазначалось: «Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця».
Це свято є даниною одному з найцінніших надбань, яке створене й залишено нам нашими попередниками – мові. Мова є душею нації, її генетичним кодом. Доля народу тісно пов’язана з долею мови. В свою чергу, мова народу є тим стержнем, на якому формується його культурна самобутність.
Українська мова почалася з писемності, витоки якої йдуть з далекого минулого. Найвизначнішою пам’яткою Київської Русі є праця Преподобного Нестора-Літописця «Повість временних літ», складена в Києві на початку XII століття, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій з кінця XI століття до 1113 року. Цей давньоруський літопис є дорогоцінною реліквією історії, науки, літератури та культури. Він ще й сьогодні вражає глибиною мудрості, далекоглядності, є актуальним і суспільно значимим.
2.
Чужою мовою розмовляє у державі або гість, або найманець, або окупант, який нав’язує їй свою мову.
(Карл Маркс)
Упродовж багатьох століть український народ привчали до думки про нібито «вторинність» української мови, називали її «наріччям російської», приховуючи від українців результати досліджень багатьох європейських та українських учених, які вивчали українську писемність, історію та культуру. За науковими даними лінгвістів, мова української народності почала формуватися ще у VI столітті. Пам’ятки української мови дійшли до нас тільки з XI віку, але вони свідчать, що вже тоді наша українська мова мала свої основні риси, відмінні від російської мови, зазначає видатний український дослідник, професор І. Огієнко у своїй праці "Пам’ятки старослов’янської мови Х-ХІ віків".
За свідченням Івана Огієнка, науковий європейський світ ХІХ-ХХ століття визнав українську мову як самостійну, наприклад: чех Палацький 1830 р., Копітар, А. Шляйхер, Ф. Міклошіч, Шмідт, Гірт, Бодуен-де-Куртене й багато інших. Російські ж учені вперто продовжували називати українську мову наріччям російської, але й багато з них також пішли за правдою й визнавали українську мову самостійною, наприклад: П. Лавровський, В. Даль, І. Срезневський, Ф. Корш і ін. А 1905-го року вся Російська Академія наук своєю "Запискою" визнала українську мову самостійною.
Вороги української мови часом твердили, що ніби вона — це "видумка австро-польської інтриги" (М. Юзефович). Подібну думку Російська Академії наук у цій "Записці" називає "плодом неуцтва або злобної видумки".
Що ми маємо сьогодні на дев’ятнадцятому році незалежності?
3.
Нам… пропонують офіційну двомовність, тобто, по суті, рівні права вовка і зайця з’їсти одне одного.
(Віталій Радчук)
У цілому по Україні в усіх сферах громадського життя, крім освіти та частково державного управління, домінує російська мова. В багатьох сферах українська мова практично не вживається: в бізнесі, Інтернеті, сфері послуг, шоу-бізнесі, кіно- та відеопрокаті, виробництві телесеріалів тощо. У більшості випадків російськомовними залишаються найрейтинговіші програми, котрі збирають найбільшу аудиторію, а саме телесеріали, гумористичні програми, концерти - транслюються винятково або переважно російською мовою – навіть ті з них, які вироблено в Україні… В Україні практично немає україномовних журналів.
Певні політичні кола поширюють неправдиву інформацію про «тотальну українізацію», про те, нібито в Україні українська мова розвивається за рахунок російської та мов інших національностей. Насправді в Україні ще й досі продовжується процес асиміляції: всі неросійські мови, поширені в Україні, в тому числі й українська, були та залишаються донорами для російської мови.
У всьому світі відомо, що державна мова є універсальною формою об’єднання людей в одне ціле, в один народ. Це важливий чинник самовизначення нації, консолідації українського суспільства, надійна основа розвитку країни. Без мови не може існувати народ, держава. Як сказала Ліна Костенко «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу». Українська держава повинна гарантувати своїй національній мові всебічну підтримку, зробити якнайбільше для того, щоб її престиж у нашому суспільстві зростав, щоб вона міцніла й розвивалася разом з іншими мовами нашої багатонаціональної країни.
4.
Як парость виноградної лози,
Плекайте мову.
Пильно й ненастанно
Політь бур’ян.
Чистіша від сльози
Вона хай буде.
Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.
(Максим Рильський)
У День української писемності та мови проходить багато різноманітних заходів на підтримку рідної мови: покладають квіти до пам'ятника Преподобному Несторові-Літописцю; відзначають найкращих популяризаторів українського слова; заохочують видавництва, які випускають літературу українською мовою, проводяться інші акції.
Нехай цей день стане справді українським. Перейдемо на українську мову спілкування у своєму буденному житті, створимо україномовний блог, напишемо у свій російськомовний блог замітку українською, прочитаймо українську книгу… Головне, щоб ті хороші справи, які розпочнуться у цей день, продовжувалися й надалі.
Давайте всі разом будемо утверджувати державний статус української мови і підносити її престиж.
Є лише погані язики.
(А. Бортняк)
1.
Мова - це наша національна ознака, в мові - наша культура, сутність нашої свідомості.
(Іван Огієнко)
6 листопада 1997 року Президент України Леонід Кучма на підтримку ініціативи громадських організацій видав Указ «Про День української писемності та мови» в якому зазначалось: «Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця».
Це свято є даниною одному з найцінніших надбань, яке створене й залишено нам нашими попередниками – мові. Мова є душею нації, її генетичним кодом. Доля народу тісно пов’язана з долею мови. В свою чергу, мова народу є тим стержнем, на якому формується його культурна самобутність.
Українська мова почалася з писемності, витоки якої йдуть з далекого минулого. Найвизначнішою пам’яткою Київської Русі є праця Преподобного Нестора-Літописця «Повість временних літ», складена в Києві на початку XII століття, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій з кінця XI століття до 1113 року. Цей давньоруський літопис є дорогоцінною реліквією історії, науки, літератури та культури. Він ще й сьогодні вражає глибиною мудрості, далекоглядності, є актуальним і суспільно значимим.
2.
Чужою мовою розмовляє у державі або гість, або найманець, або окупант, який нав’язує їй свою мову.
(Карл Маркс)
Упродовж багатьох століть український народ привчали до думки про нібито «вторинність» української мови, називали її «наріччям російської», приховуючи від українців результати досліджень багатьох європейських та українських учених, які вивчали українську писемність, історію та культуру. За науковими даними лінгвістів, мова української народності почала формуватися ще у VI столітті. Пам’ятки української мови дійшли до нас тільки з XI віку, але вони свідчать, що вже тоді наша українська мова мала свої основні риси, відмінні від російської мови, зазначає видатний український дослідник, професор І. Огієнко у своїй праці "Пам’ятки старослов’янської мови Х-ХІ віків".
За свідченням Івана Огієнка, науковий європейський світ ХІХ-ХХ століття визнав українську мову як самостійну, наприклад: чех Палацький 1830 р., Копітар, А. Шляйхер, Ф. Міклошіч, Шмідт, Гірт, Бодуен-де-Куртене й багато інших. Російські ж учені вперто продовжували називати українську мову наріччям російської, але й багато з них також пішли за правдою й визнавали українську мову самостійною, наприклад: П. Лавровський, В. Даль, І. Срезневський, Ф. Корш і ін. А 1905-го року вся Російська Академія наук своєю "Запискою" визнала українську мову самостійною.
Вороги української мови часом твердили, що ніби вона — це "видумка австро-польської інтриги" (М. Юзефович). Подібну думку Російська Академії наук у цій "Записці" називає "плодом неуцтва або злобної видумки".
Що ми маємо сьогодні на дев’ятнадцятому році незалежності?
3.
Нам… пропонують офіційну двомовність, тобто, по суті, рівні права вовка і зайця з’їсти одне одного.
(Віталій Радчук)
У цілому по Україні в усіх сферах громадського життя, крім освіти та частково державного управління, домінує російська мова. В багатьох сферах українська мова практично не вживається: в бізнесі, Інтернеті, сфері послуг, шоу-бізнесі, кіно- та відеопрокаті, виробництві телесеріалів тощо. У більшості випадків російськомовними залишаються найрейтинговіші програми, котрі збирають найбільшу аудиторію, а саме телесеріали, гумористичні програми, концерти - транслюються винятково або переважно російською мовою – навіть ті з них, які вироблено в Україні… В Україні практично немає україномовних журналів.
Певні політичні кола поширюють неправдиву інформацію про «тотальну українізацію», про те, нібито в Україні українська мова розвивається за рахунок російської та мов інших національностей. Насправді в Україні ще й досі продовжується процес асиміляції: всі неросійські мови, поширені в Україні, в тому числі й українська, були та залишаються донорами для російської мови.
У всьому світі відомо, що державна мова є універсальною формою об’єднання людей в одне ціле, в один народ. Це важливий чинник самовизначення нації, консолідації українського суспільства, надійна основа розвитку країни. Без мови не може існувати народ, держава. Як сказала Ліна Костенко «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу». Українська держава повинна гарантувати своїй національній мові всебічну підтримку, зробити якнайбільше для того, щоб її престиж у нашому суспільстві зростав, щоб вона міцніла й розвивалася разом з іншими мовами нашої багатонаціональної країни.
4.
Як парость виноградної лози,
Плекайте мову.
Пильно й ненастанно
Політь бур’ян.
Чистіша від сльози
Вона хай буде.
Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.
(Максим Рильський)
У День української писемності та мови проходить багато різноманітних заходів на підтримку рідної мови: покладають квіти до пам'ятника Преподобному Несторові-Літописцю; відзначають найкращих популяризаторів українського слова; заохочують видавництва, які випускають літературу українською мовою, проводяться інші акції.
Нехай цей день стане справді українським. Перейдемо на українську мову спілкування у своєму буденному житті, створимо україномовний блог, напишемо у свій російськомовний блог замітку українською, прочитаймо українську книгу… Головне, щоб ті хороші справи, які розпочнуться у цей день, продовжувалися й надалі.
Давайте всі разом будемо утверджувати державний статус української мови і підносити її престиж.
